У 1956 році Нельсон і Сейнберг з Університету Іллінойсу експериментували з декількома плівками, включно з поліефірною.
З 1958 року Natick Laboratory і Swift Laboratory армії США розпочали дослідження реторт-мішків для військового використання, проводячи широкі випробування та перевірки продуктивності для заміни жерстяних банок, які використовувалися на полі бою, ретортами. У 1969 р. ретортні пакети, розроблені лабораторією Нейтік, були успішно використані в космічній програмі «Аполлон».
Такий вид упакованої їжі може зберігатися при кімнатній температурі та має тривалий термін зберігання, її можна їсти як гарячою, так і холодною, вона зручна та економить енергію, необхідну для збереження, вона дуже популярна. Швеція була першою країною у світі, яка виробляла та продавала пакети для реторт; проте Японія є світовим лідером у-великомасштабному комерційному виробництві ретортних пакетів. У 1968 році японська компанія Otsuka Foods Co., Ltd. використовувала прозорі високотемпературні пакети для реторт для пакування каррі, досягнувши першої комерційної реалізації в Японії. У 1969 році алюмінієва фольга була використана як сировина для покращення якості пакетів, що призвело до постійного розширення продажів на ринку. У 1970 році почалося виробництво рисової продукції, розфасованої в реторт-пакети. У 1972 році були розроблені та комерційно випущені котлети для гамбургерів, упаковані в пакети для реторт, і фрикадельки, упаковані в пакети для реторт, також були представлені на ринку. Найперші пакети для реторт з алюмінієвої фольги складалися з трьох шарів термостійкого композитного матеріалу й називалися «мішками для реторт» (RP). Пакети-реторти, що продаються компанією Toyo Cans Corporation of Japan і містять алюмінієву фольгу, називалися RP-F (стійкі до 135 градусів), а прозорі багатошарові композитні пакети без алюмінієвої фольги — RP-T і RR-N (стійкі до 120 градусів). В Європі та Америці ці пакети називають гнучкими консервами або м'якими консервами.
